То чи був лівий берег таким же важливим для Києва, як правий?
І де насправді правила бал київська нечесть?
-Це саме загадкове та прекрасне місце
-Місце де за переказами в купальську ніч бешкетували русалки та інші жителі водойм.
-Сама назва Чорторой говорить за себе, а ще тут місце де збиралися відьми, так, на лівому березі Києва були Лисі гори-їх поглинуло будівництво нового району але дещо залишилося
—–Горбачиха, Чорторий і Чуриловщина -попри ці “милі” назви тут дуже красива природа і фауна, поки що тішить око. тут можна зробити чудові фото адже пейзажі ну просто бенкет для очей
—-Красиво тут і влітку і навесні і восени, а ось ранньою весною можна все добре розглянути, щоб потім уже прийти сюди зі знанням місцевості
Ну що ж, запрошуємо Вас на нашу авторську екскурсію незвіданим Лівобережжям, а подивитися тут є на що, а поки що почнемо з вами з урочища Горбачиха.
Увага: ця екскурсія як похід, тому не забудьте все, що вам може стати в нагоді (вода питна, бутерброди, речі особистого вжитку) одягайте зручне взуття, адже будуть і лісові стежки та піщані дюни та будівельний майданчик мосту на Троєщину, так само не забудьте купальники (може купуватися, рушники і т.д.) пляжі дикі, умов немає.
Назва урочища походить, ймовірно, від протоки між Долобецьким островом та Горбачихи, що називається рукавом Горбачої, а ще київські легенди кажуть, що колись тут жила якась Горбачиха-головна відьма лівобережжя і збиралися у неї на хуторі товари як мінімум чотири рази на рік, а найзавзятіші і всі 8 разів.
У ХІХ ст. урочище Горбачиха виглядало як невисоке піщане піднесення, яке простягалося від села Вигурівщини (поглиненого Києвом) до Русанівської затоки.
Урочище вважали однією з київських Лисих гір (путівник Богуславського, 1812). За картографічними джерелами ХІХ ст., приблизно в 1850-х pp. Горбачиха була островом, відмежованим від берега протокою Десенкою (Черторієм). Але вже у 1871-1873 pp. Урочище було відокремлене від материкового лівого берега реліктовою затокою (сучасне озеро Русанівське, зараз відрізане від річок водозахисної греблі), яке перетворювалося на острів лише під час весняних паводків. На той час урочище використовувалося місцевими жителями з сільськогосподарською метою.
На картах 1930-х років. Горбачиху вказують то як лівобережний масив із невеликою затокою на півдні, то як урочище, з’єднане з Долобецьким островом. На німецькій карті 1943 року, зробленій на основі аерофотознімків, урочище Горбачиха називалося Кодачок (самим же Кодаком називалася протока між островами Трухановим та Муромцем).
Після 2-ої світової війни було схвалено концепцію паркового використання території Дніпровських островів та заплавних урочищ. Землі на схід від озера Русановського віддали під Русанівські колективні сади (нині ОСТ «Русановський масив»), а урочище Горбачиха, відгороджене від садів захисною дамбою, якийсь час залишалося незасвоєним. Тут були ділянки заливних лук і заплавного вербового-Осокорового лісу, невисокі вербові зарості та ксерофітні луки.
Спорудження Київської та Канівської гідроелектростанцій сповільнило перебіг Дніпра та призвело до певної «фіксації» меж дніпровських островів та урочищ. До 1990-х років. Єдиним свідченням людської активності на території Горбачихи була побудована після війни дорога з бетонних плит, подібна до прокладеної на Трухановому острові. Ймовірно, її призначенням було разом із понтонним мостом забезпечувати швидку переправу військ через Дніпро по трасі Рибальський півострів-Труханів-Горбачиха. А в 1993 р. розпочалося спорудження Подільського мостового переходу, який має з’єднати правий та лівий береги Дніпра в районах Рибальського острова та Воскресенського житлового масиву.
1994 р. Київська міськрада ухвалила рішення №14, яким урочище Горбачиху віднесли до Переліку цінних природних територій та об’єктів, що резервуються до заповідника. Це рішення було підтверджено Генеральним планом Києва до 2020 р. та Програмою комплексного використання зеленої зони Києва до 2010 р. Втім, у 2007р. Київрада віддала урочище Горбачиха під забудову Згодом, 27 листопада 2017 року, це рішення було скасовано Окружним адміністративним судом.
—–Приблизно до 17 століття Троєщина називалася Чурилівщиною. Зазвичай місцевість одержує назву від свого легендарного господаря, а Чурило Пленкович, один із богатирів билинного циклу проживав на лівому березі.
—–Чур раніше означав межу, край, кордон, межовий камінь який охороняв і застерігав, від чого чи кого ж охороняли тут?
—–Дійсно Троєщина і місцевість навколо славиться своїми “бісовськими” проявами -підвищеної активності НЛО, плазмових куль тощо.
—–Взагалі Лівий берег від Правого анітрохи не відставав за своєю легендарною та загадковою чортівською та відьомською історією.
