- Якщо вам цікаво дізнатися, де в самому центрі міста знаходиться старий, занедбаний цвинтар, де можна знайти срібняки князя Володимира та наконечники татарських стріл.
— Де в Києві відьмин град
— Де знімають вінець безшлюбності і проводять неймовірні обряди в наші дні
— Де росте тирліч-трава і для чого вона потрібна кожній порядній відьмі
— Де знаходили поховання з похован відьм та вампирів. Навіть найшанованішу і найулюбленішу відьму могли поховати дуже специфічним способом
— Цілком справедливо вважаючи, що після смерті характер у неї може зіпсуватися і не варто їй шастати серед живих
— і масу всього іншого
— Замкова гора – одне з найдивовижніших місць у Києві. Цей високий пагорб з історією кілька тисяч років зараз спорожнів, звідси відкриваються неймовірні краєвиди на Київ, цвіте жасмин і бузок весною, а також безліч чарівного різнотрав’я. Але для багатьох киян Замкова гора – одне із найулюбленіших місць у місті.
— На переконання деяких дослідників, Замкова гора має містичну передісторію, будучи імовірно однією з «лисих гір», на яких збиралися відьми.
— З топографічної точки зору, вона і справді лиса, тому що на ній з кількох сторін не ростуть дерева. Але, не тільки цим цікава Гора, так, та з великої літери і не інакше, адже як би її не називали: Замкова, Кисельівка, Хоревиця важливе інше, що її історія починається ще в епоху Христа.
— Тут, під київськими пагорбами, оселився 32-річний викладач Київської Духовної Академії Афанасій Іванович із молодою дружиною Варварою Михайлівною.
— Обидва походили з духовного стану, обидва діти провінційних священиків Орловської губернії. Афанасій Іванович викладав в Академії курс історії та розбору західних сповідань, а ще історію в Інституті шляхетних дівчат.
— На Воздвиженській, 10-Б, з’явився на світ їхній первісток – Михайло (будинок розібрали нещодавно, і багато знавців булгаковських місць встигли здобути собі по цеглинці).
— Думаю якщо ви навіть не раз бували в цих місцях, вам буде цікаво ще раз пройтися цими легендарними вуличками і послухати історії про переплетення доль Міста і людини.
— Над цими вулицями-урочищами здіймаються стрімкими схилами старокиївські гори — з осипами жовтих глин і білих пісків, із заростями дерези, писком стрижів і стрекотом коників». До цього дня в серці Києва можна піднятися на гору, залягти — якщо літо — у високу траву, яку сплітає в коси свіжий вітер.
