У місяці вересні, останніми сонячними днями ми вирушили в справжнісіньку експедицію загадковим Поліссям. Про те, що там на гілках русалок можна зустріти ми вже чули і про казково-загадкове село з каменю теж, але реальність виявилася ще дивовижнішою. Дні вже були не такі довгі як влітку, все ж таки 21 вересня, а планів у нас було багато.
Ми хотіли побачити і село скам’янілі після того як там пройшов Бог або ж за іншою легендою після того як закінчилася боротьба в цьому місці Диявола і Бога, взагалі тут багато чого розповідали, але добиратися туди треба було частиною повз місця де старателі незаконно добували бурштин, а місцями через села по мостах зроблених ще в австро-угорський період з мореного дуба і дивно в це вірити, але вони досі ці мости міцні як метал, а їм уже сотні років, хотіли ще по дорозі назад встигнути заїхати в Кип’яче і побачити ікону рятуючу від зла і закляття, що знімає, поринуть у дуже сильному по енергетиці джерелі. Ніхто не вірив, що за такий короткий світловий день ми стільки встигнемо побачити, але нам вдалося і навіть без жодних зусиль. А реальність насправді виявилася ще цікавішою, енергія яку випромінювали це каміння наповнила нас якоюсь радістю і дала заряд бадьорості ще на довгий час, а ми-учасники нашої подорожі через місяць списувалися, зідзвонювалися та ділилися відчуттями радості та щастя, які не залишали нас після відвідування цих чудових місць, поїздка вдалася, ми всі здружилися, ніхто не був самотній або сумний ми всі перебували в неймовірно піднесеному настрої, а головне стали як одна велика дружна сім’я, чарівництво якесь до цього багато хто не був знайомий, в істину : Там чудеса, там дідько бродить, русалка на гілках сидить.
